довелось мне сегодня пообщаться с одним человеком, чьё имя пишут на мусорных баках.
и рассказал мне человек собственную историю оснвания стольного града Киева.
собственно, отрывок интервью
Справжню легенду про заснування столиці знають всі. У принципі, навіть всі її вивчали в школі. Із стародавніх літописів у будь-якому разі згадаюється фраза: "Здесь будет город _заложен_ під назвою Київ.
Пливли у човні три варязькі ділки: Кий, Щек та Хорив, а також їхня бухгалтер — Либідь. Довго вони пливли із варяг у греки... Але ж у будь-якій довгій подорожі потрібно щось їсти, а іноді й пити. І доплили вони до Дніпровських круч...
Ліричний відступ: я не консультутвався із представниками економічної галузі і не знаю, коли вперше з*явилися такі фінансові заклади як ломбарди, можливо, дуже давно, можливо, десь у пізньому середньовіччі. Але все ж таки я розказую легенди, а в легендах фольклор дуже часто додає щось своє. Так от.
Отже повертаємось до легенди. Пливли ці три ділки разом із бухгалтером. Довго пливли. І допливли вони аж до Дніпровських круч і закінчились у них всі гроші. І не знали, мабуть, вони, що у цьому місці жили досить цікаві люди, пращури українців нинішніх — поляни. А грошей у ділків було дуже-дуже мало, навіть взагалі не було.
І от доплвили вони до цих полян. Вийшли на берег, походили-поброили по тому місці, де зараз знаходиться Поділ і побачили хижку з цікавим написом над дверима: "Ломбард". І задумались ділки, що б таке зробити, щоб отримати хоч трохи грошей. І бухгалтер їм порадила: "Так закладіть щось таке... Не знаю! Придумайте щось!", — вона ж теж хотіла їсти.
Думав головний із них, думав (той, що Кий), плюнув і зайшов в ломбард. А сидів там старенький полянин, що продився на нього косо і запитав: "І-такі шо вам тут нада?". Глянув на нього Кий грізно і сказав: "Здесь будет город _заложен_. И имя сему граду..." - і задумався...
Дідок на нього дивився-дивився і думав вже проганяти незваних гостей, але, на щастя Кия, його товарищі чули цю розмову — бухгалтерша відкрила двері, забігла, підійшла до Кия і прошепотіла на вухо одне слово: "Кієв" (ну, вони ж по-старослов`янськи говорили). Кий на неї подивився і запитав: "Ти што — дура? Какой Кієв?". На що йому вона відповіла: "Ну ти сам подумай — ти заложил град, а град-то чєй? Твой! Кієв!" Кий почухав голову та ізрекаше: "Здесь будет город _заложен_ град та імя граду сєму - Кієв!". Дідок подивився на них і запитав: "А хде же бумагі, уважаємиє?"...
Коротше, тут можна говорити ще дуже-дуже багато про всі ці перепетії, коли Кий разом із Либіддю вирішували бюрократичні моменти, а Щек і Хорив стояли і курили на вулиці. Але ці двоє останніх походили собі районом, подивилися на місцевість, та й вона їм сподобалася. Тихо. Сонячно. Красиво. Пташечки літають. Гори зеленіють... Коротше, влаштували вони на цьому місці рекет. Правда, тоді його назвали (мабуть, це також по-старослов'янськи було) княжою державою — Київською Руссю. Хто ж зна, які значення мали тоді слова?..
І отже оселилися вони кожен на своїй горі, зробили там свої маєтки, а в історіїї ці гори, зі слів та з літописів давніх полян, стали називатися іменами цих героїв — Щекавиця, Хоревиця та Києвиця. А Либідь, як розумна жінка, влаштувала біля річки (судноплавної на той час) свою невелику фазенду, і за допомоги братів збирала трохи мзди зі всіх, хто цим шляхом пропливав. Річку, власне, й назвали ім'ям сестриці. Чому ж, по-вашому, цю саму річку потім (набагато пізніше) закували в бетон? Та щоб грошей більше не брала!.. Отака власного авторства моя особиста легенда про заснування мого улюбленого міста.
----
Примечания:
Почему дедушка говорит с еврейским акцентом? Ведь на Подоле в 19 веке, когда существовала черта оседлости, в Киеве она проходила по Днепру (по-моему, лучше уточните в Википедии) все киевские евреи селились на Подоле и поэтому Подол называли Киевской Одессой. И даже у же в СССР, как мне рассказывали старые киевляне, иногда на вопрос: "Вы еврей?" можно было смело отвечать: "Нет, я подолянин". После этого все остальные вопросы отпдали вмиг.
@темы:
История,
Наблюдения,
Город
Предположу. что этнология - это интересно.